Макс Кідрук — один з найвідоміших українських письменників. Відомий як автор тревелогів та технотрилерів. Письменник завжди готовий ризикувати та йти вперед у своїх літературних проектах.

У розмові з UkraineForever, Макс Кідрук поділився думками про презентацію “Нових Темних Віків”, як наважився запустити своє видавництво та майбутнє української літератури.

Доброго дня, Максиме, вітаємо вас з виходом в усіх сенсах вагомої праці. Книжку оцінили не лише ми, але й ваші прихильники. Розкажіть більше про роботу над циклом романів “Нові Темні Віки”.

  • Напевно, якщо відповідати коротко, то дуже довго працював.

Чому фантастика, або як ви самі називаєте “історичний роман навпаки”. Чому космос? Чому Марс? Адже попередні ваші книги були “земні”.

  • Суть навіть не фантастиці, є просто хороша історія. У мене є певні теми, про які хочу писати, про що більше розказую на презентаціях. Ці теми стосуються майбутнього. Так, з технічного погляду це наукова фантастика, але я доклав максимум зусиль, аби та історію яку я зображую, та картинка майбутнього, яку я описую, була максимально реалістичною. Тому це фантастика лише номінально, адже про майбутнє. На мій погляд, в тексті немає жодних технологій, наївних, необдуманих, які би дозволяли зарахувати цей текст до фантастики не лише номінально.  

Коли очікувати продовження, скільки романів плануєте випустити в світі “Нових Темних Віків”, та що від них очікувати?

  • В цій серії буде 4 романи, я маю чітке розуміння і бачення до чого я йду. Для себе не ставлю термінів, об’єктивно розумію, що наступний текст буде таким самим великим і очевидно, що такий текст не з’являється миттєво, воднораз і тому за найкращих умов наступна книга буде за 3 роки. Я вже працюю над нею, але спойлерити не буду.

Розкажіть про свій тур, яку мету перед собою поставили та куди спрямуєте кошти?

  • Мета загалом для мене очевидна, ми просто презентуємо мій новий роман. Попри все те, що відбувається, попри повномасштабне вторгнення, попри всі ті злочини росіян ми з командою, намагаємося робити те, що вдається, найкраще. Очевидно, за повномасштабної війни ми інакше просто не можемо функціонувати, не віддаючи весь прибуток на потреби Збройних Сил України. Ми домовилися про партнерство з волонтерським штабом “АНГАР”, які допомагають ще з самого початку повномасштабного вторгнення. Це люди, яких я добре знаю, яким довіряю. Тому весь прибуток, як з квитків, так і з мерчу ми перераховуємо на їхній рахунок. Більше того, цього року ми з командою відмовилися від сторонніх сервісів з продажу квитків. Головна перевага, що всі кошти з квитків маємо на своєму рахунку ще до початку виступу. Тобто, фактично на початку кожної презентації я показую квитанцію про перерахування коштів. Ще до моменту, як я починаю свої теревені про майбутнє та Марс люди розуміють, що їхні кошти вже пішли на те, щоб наші сили оборони трохи більш ефективно нищили росіян. Вже можу сказати, що купили перший дрон, саме він є найдорожчим, тому що це особливий запит від мого доброго приятеля, який зараз під Бахмутом. Їм потрібен був дрон саме з тепловізором для того, щоб літати вночі. Тож він сьогодні-завтра вже буде на передовій. Все завдяки тому, що ми розробили власний сервіс з продажу квитків, що дозволило бути нам “гнучкішими”. Ми не вимагаємо детальних звітів, не чекаємо зарахування коштів. До нас звертаються, якщо в нас є кошти, ми закриваємо цю потребу. 

Нещодавно ви відкрили видавництво, поділіться як виникла ця ідея, та з якими викликами зустрілися?

  • Цю ідею я дуже довго тримав у своїй голові. Причина загалом дуже проста. В якийсь момент свого життя я збагнув, що ми з командою робимо практично все, окрім власне друку книги. Що це означає? Безперечно, за роботу редактора платило видавництво, коректору, тощо. Все інше робили мої люди, яким довірю, в них я впевнений. Якщо “тиснутимуть” терміни, вони не почнуть “різати кути”, а будуть до останнього. Сидіти в ночі, але робити так, як має бути.  Я також контролював повністю розроблення обкладинки. І врешті-решт я розумію, що ми, або все контролюємо, або все робимо самі. Тому цей крок здавався логічним. Я довго опирався, з очевидних причин. Це дуже ресурсоємний бізнес, який “пожирає”  купу зусиль і часу. Очевидно, якщо все ок, воно винагороджується, але це та сфера, яка вимагає неспівмірної віддачі з іншими сферами бізнесу. Скажімо, якщо ви відкрили пекарню, без образ до пекарів. Вам трохи простіше продавати хліб, булочки чи пиво, ніж книжки. Це дуже специфічний товар, його купують імпульсивно, тому ти маєш докласти, як я вже казав, неспівмірно більше зусиль, аби на цей товар просто звернули увагу. Щодо викликів, насправді, я не буду нарікати, не буду скаржитися, виклики очевидні – в країні війна. Через це ти не можеш планувати нічого. Ми от спланували тур на півтора місяці, але ти реально розумієш, що твій максимум це тиждень наперед. Виклики були би, якби “Нові Темні Віки” не продавалися, або погано продавалися, а цього я на щастя сказати не можу. До чого я веду, ці продажі дають нам прибуток, дозволяє нам покривати та згладжувати купу “факапів”, очевидно, вони є. Адже, це для нас нова сфера, новий досвід, тому коли починаєш щось нове місяцями ти “лажаєш”. Мені справді важко уявити, що б ми робили з дружиною, якби “Нові Темні Віки” не “зайшли”. Цей прибуток дозволяє нам “позатикати купу дір”, які би фактично пустили нас на дно небудь цієї книги.

Чому така назва “Бородатий Тамарин”?

  • Ми дуже довго обирали назву, адже орієнтувалися на те, що це буде видавництво науково-популярної літератури. Я думав про примата, бо він з однієї сторони потішний, а з іншої дуже розумна тварина. Чимало назв не підходили, було “бонобо” – це одні з найрозумніших мавп серед приматів. Але є співак з такою назвою, тому відкинули цей варіант. Потім був варіант “горила” – надто грубо. Тоді вже шукав безособові назви, щоб не асоціювалися з чимось, але все мені не подобалося. Тоді я вирішив вчинити так, як вчиняю коли в мене щось не виходить, або я щось не розумію. Просто йду в гугл та дивлюсь, як це зробили люди, які значно розумніші, значно успішні. Я знайшов статтю,  справді серйозна стаття про те, як правильно вибрати назву для видавництва та які назви видавництва найкраще “заходять”.  Там йдеться про те, що назва є другорядна, абсолютна більшість читачів не асоціюють себе з назвою. Люди більше запам’ятовують логотип. І якщо говорити про логотипи, то найвпізнаваніші з тваринками. Тоді був наступний крок, я поліз в гугл із запитом “10 наймиліших тваринок”.  Серед них і був бородатий тамарин. Для мене він одночасно, і потішний, і мудрий. Я зрозумів, що це воно.

В одному з своїх інтерв‘ю ви зазначили, що не ганятиметеся за бестселерами, а добиратимете книжки, які читаєте самі і яких не вистачає українському ринку. Яких книжок не вистачає в Україні і яку саме літературу ви б хотіли поширювати серед українців?

  • Навіть зараз у нашому портфоліо, очевидно, ми ще не все оголосили, але там немає жодної книги, яка вийшла от щойно. Тобто це все тексти з давніших років. Ми обираємо тексти, які передусім подобаються нам та яких на нашу думку недостатньо на українському ринку. Якщо говорити про мене, то це космос. Цього у нас дуже мало, як і “лайтового”, так і “хардового”. У нас під це вже заснована ціла серія “Corvus”, там буде багато текстів, які я поки не анонсую. Окрім того, ми вже проанонсували другу серію, яка має назву “Самотній Джордж”. Названа на честь останнього представника підвиду абінґдонської слонової черепахи, який помер від старості у 2012 року на Галапагоських островах. Він так і не зміг дати потомство, тому зараз його вважають символом боротьби за збереження природи. Ця серія буде присвячена наукам про Землю. 

Що для вас є найважливішим у процесі написання книги?

  • Тиша. Ти просто сідаєш, відкриваєш ноутбук і починаєш писати. Тут немає ніякої магії. 

Чи була ідея, а можливо й пропозиції ерканізувати якусь зі своїх книг? 

  • Так, такі пропозиції були стосовно “Не озирайся і мовчи” та “Зазирни у мої сни”. Щодо “Зазирни у мої сни” ми навіть дійшли до режисерського розкадрування сценарію, але на тому все. Причина очевидна, для створення книги ти маєш мати лише ноутбуки та хороші ідеї, отут за цією “кістяною коробкою” (показує на голову). А для зйомок фільму має бути фінансування та команда, звичайно, це важче. 

Чи виникала у вас ідея написати книжку про цю війну, яка зараз відбувається?

  • Ні. Я точно знаю, що є люди, які впораються з цим значно краще за мене. Варто розуміти, що будь який автор, який пише або писатиме про Україну після 24 лютого 22 року очевидно, що він так, чи інакше торкатиметься теми війни. Це лишило відбиток на кожному.

Яким бачите розвиток української літератури в майбутньому? 

  • Я не хочу скотитися в якийсь пафос та говорити про банальні речі. Взагалі вважаю, що я недостатньо кваліфікований відповідати на такі запитання. Я починаю з себе, з своєї творчості, з своєї команди. Переконаний якщо всі інші будуть відповідально та професійно робити свою справу, то все буде гаразд. Очевидно, можна говорити й про зовнішні чинники. Наприклад, єПідтримка – це була ідеальна програма, яка дуже допомогла книжковому ринку. Адже, з усього переліку можливостей єдиною справжньою річчю, яку можна купити – книга. Дуже важливо щоб вступив в дію закон, який забороняє ввезення книжок з росії до України. Очевидно, зараз їх не ввозять, бо війна. Але цей закон досі не підписали, я б дуже хотів аби він вступив у дію після перемоги.
    Я з тих людей, яким головне, щоб не заважали. Не чіпайте мене, я зроблю все сам. Це я говорю винятково про себе й свою команду.

Як би ви описали свою творчість  одним словом?

  • Творчість – доробок, чи творчість – процес?

Процес.

  • Послідовність. Наведу приклад з мого улюбленого та ненависного вам, американського футболу. Про одного квотербека, який вважається найкращим квотербеком усіх часів. Він тільки нещодавно закінчив свою кар’єру, грав 21 рік, що є фантастикою для такого травматичного виду спорту. Він не був найяскравішим, кожного року був хтось кращий за нього. Але цей хтось спалахував і згасав, а цей хлопець про яку я говорив – ​​Том Бреді. Його найсильнішою рисою вважається послідовність, бо він грав на однаково високому рівні впродовж усієї кар’єри. Це пасує і моїй кар’єрі, так я розумію, що я не найкращий письменник, але послідовність та сталість – це те, до чого ми прагнемо з командою.

Розмовляла Тетяна Панченко